Купа роботи, тож, трошки, забувся. Вітаю з днем незалежності, продовжуємо робити роботу, всупереч усьому.
Дуже забембало, що навколо люди з ментальним розвитком шестирічних (це я не тільки про трампа). Тримає тільки усвідомлення, що так було завжди і купа людей це пережили в минулі сторіччя. Хоча й насторожує, що багато хто й не пережив. Цікаво, в яку групу потрапимо ми?
Подивився вчора "Ти космос". В нас, таки знімають хороше кіно. Купа метафор та алюзій, сама по собі катастрофа у фільмі - то фон, що може бути замінений на що завгодно. Сподобалося. Хоча історія дуже знайома, в мене такими всі стосунки з жінками були :)
Купив тут собі за знижкою Hogwarts Legacy за 200 грн на стімдек. Красиво. Але. Після Disco Elysium з його трансцендентно-філософськими кислотними діалогами та Divinity 2 з сарказмом та нігілізмом в діалогах - в Гогвартсі діалоги настільки приторно-солодкі, що аж нудотно.
Всі діляться спогадами. Для мене початок повномасштабки не був несподіванкою, лягав спати я з чітким розумінням, що на ранок почнеться. Тоді написав кільком людям щоб готувалися, мало хто послухав. А ще в мене побачення було 4 роки тому.
Навколо так багато подій. А я от помився, поголився і поспав на дивані, а не на розкладушці.
Відпустка. Здебільшого присвячена ремонту себе: придбав окуляри, відремонтував зуби, а ще спав. Мабуть, тепер завжди буде так.
Через купу роботи не до соцмереж. А в вас тут зради, політичні кризи, корупція. Жах якийсь, осьо хороші фото книжок та платівок.
Дивлячись на деяких офіцерів виникає думка самому піти на офіцера. Відпрацьовую новий елемент у жонглюванні, новий офіцер в роті дивиться: - класно, але двома кульками - це простіше як на мене. - ти просто не розумієш що я роблю, це складніше ніж здається - ну мені так здається
Другий день поспіль відчуваю себе обісраним невдахою (не те щоб в інші дні я був переможцем по життю, але 2 дні якось дуже). Зато я зважився і дізнався, що до омріяних 100 кг мені треба набрати ще 4.
Терпіти не можу осі ці офіційно-протокольні вшанування/нагородження. Мабуть, з дитинства йде. Коли примусово виганяли на всі ті паради, коли тобі 7 років і ти просто хочеш бігати, а натомість хтось монотонно буркотить офіциоз. Після такого дисонансу не дуже віриться усім промовам
Хіх, знайшлися втрачені платівки. От і дібре, бо думав, що викинув.
Приїхали навантажувачі для рук на 0.5 кг. На завтрашньому вранішньому жонглюванні точно здохну. І так руки під кінець відвалювалися, а тепер ще й з навантаженням.
Страшенна біда ЗСУ: На навчання обираються люди за принципом "все одно ніц не робить, можна відправити". По ітогу: нові знання і технології "опановують" алкоголіки, ідіоти або, в кращому випадку, невмотивовані ледарі. Бо справді толкові хлопці - постійно в роботі.
Музичним відкриттям тижня стає голос ударниці з гурту Mono Inc. Бо в моїй голові її візуал настільки не відповідає її голосу, що я ловлю Kernel Error.
Коли я чую "какая разніца на каком язикє", "тікток - норм тєма" чи "хай не крадуть, а історія та культура - то фігня", в мене виникає тільки одна відповідь: Я вже старенький, я ще років 20 повоюю і поїду в глушну в Карпати. А вам по 20-30 років, будете ще 40 років воювати.
Психотерапевт ставить складні питання. Навіть, по роботі питання не настільки складні. Я розумію, що в цьому і є сенс терапії, але розуміння не полегшує пошук відповіді.
За ітогами відпустки: Профукав 2 вінілові платівки Сходив на 2 концерти Спав, слухав музику, читав книжки. Ну й все. Нарешті, повернувся до роботи, тут хоч можу змусити себе підвестися з дивану.
Отак от, зайшов у клуб настільних ігор забрати замовлення. А якби мені відпустку дали восени? Я б то не дотягнув.
