Проспав півдня. Нещодавно поснідав і думаю лягти назад, бо сенсу не бачу ні в чому.
кіт-аутсайдер
@cat-outsider.bsky.social
ukr/eng | 30+ дідусь | квір(бейтінг) 🏳️🌈 | ниття про життя Carrd with SWF art: https://outsider-cat.carrd.co/ NSFW-arts: @catinside.bsky.social
Вдалось зареєструвати петицію президенту проти підписання нового ЦК. Вйо до роботи! petition.president.gov.ua/petition/264...
Тримаю в думках перелік справ на сьогодні та тиждень загалом. Робота, халтура, запис до лікарки... Думаю, треба ж ще до декількох лікарів записатися, і тихенько в голові лунає знайоме: або повіситися. Не сумував, дякую.
Вісім років назад ти був першим, що я бачив кожного ранку, коли прокидався. Сподіваюсь, в моїх обіймах було легше уходити. Ти був дивовижним, мій маленький.
Схоже, мій мозок не вміє розрізняти стани втоми і бажання померти.
Вчора після пробудження у мене вперше за життя були реальні зорові галюцинації. На щастя, це була лише побочка через перехід з одного препарату на інший. Я був чомусь певен, що це повинно бути неймовірно страшно. Було відчуття, що якщо побачу галюцинацію, то перелякаюсь до смерті.
Це дуже складно сформулювати. Відчуття, будто би щось зламано всередині. Кава зранку має присмак крові, і мені фізично напружує будь-який шум, я відчуваю, ніби щось ось-ось клацне і я втрачу зв'язок з реальністю. Думаю, якщо доживу до старості, буду тим стариганем, якого весь час все дратує.
Більшість часу я знаю, який сенс в тому, що я досі борюсь. Але іноді бувають моменти, коли залишається всередині лише втома і апатія. Мені здається, що я більшість свого життя тільки і роблю, що оббиваю пороги лікарень. Я так втомився вже бігти з усіх сил, щоб тільки залишитися на місці.
Майже перша ночі. Час думати. Повертаюся думками в минуле і задаюсь питанням: наскільки повинно було бути некомфортно в своєму житті дитини, щоб похмурий, химерний вигаданий світ, повний болю і страждань, зачарував і досі викликає всередині спокій і відчуття дому?
Вчергове наполегливо пропоную зануритися тобі, #укррайт, в нашу романтичну історію з пікантною начинкою 😏❤️🔥 archiveofourown.org/works/75174591
Якщо вас обурюють зміни в майбутньому цивільному кодексі, що обмежують права квір-людей на сім'ю і при цьому розширюють можливості по одруженню з неповнолітніми - пишіть листи депутатам!
Духовний пластир@mistertern.bsky.social · 8mo agoПочати з листів депутатам docs.google.com/document/d/1...
Лікарка каже: їжте овочі. Але я не дуже люблю їх, я намагаюсь їсти зараз те, що не викликає неприємних відчуттів, щоб зберегти свій ментальний стан, але я не буду пояснювати цього на короткому прийомі незнайомій людині. Я стараюсь їсти по можливості лише комфортну їжу зараз.
Складно, коли наслідки емоцій проявляються раніше усвідомлення. Знову саморуйнівні імпульси. Я сам собі набрид. Але що це? Втома? Нудьга? Сум? Я дізнаюсь про це, можливо, завтра.
Згадав, як в дитинстві побачив дві гривні в снігу, і змусив мати зайти в м'ясний за сосисками. Це була тоді не тільки комфортна їжа, це був для мене делікатес, бо ми досить рідко могли собі дозволити купити просто так їх. На ці дві гривні ми купили декілька всього сосисок. Але яке ж це було щастя.
Розтривожився. Не знаю, чого. Наче немає якоїсь вагомої причини. Просто якась туга незрозуміла і важкі думки. Можливо, я сумую. Мені критично не вистачає спілкування. Думаю, думаю... Вісім кілометрів. Це відстань, яку я можу пройти пішки за скільки, півтори години? Це занадто близько до нуля.
Що ви бачите перед собою? Правильно, це скарб! Скарб, який від мене підступно приховала неймовірна @cheeremi.bsky.social, але я все ж змусив її поділитися зі мною ним і я просто в коханні 😭💖 як завжди, коли бачу її чарівничок. А тепер вони зі мною аж на цілий рік!! 🙌✨
Подивилися з моєю чарівною @hilckavinohradna.bsky.social новий СХ вчора. Враховуючи, що це по моїй улюбленій частині, я багато фейспалмив, звісно, просто через факт зміни якихось важливих моментів, але не так багато, як підчас другого фільму. Там все було набагато гірше, цей хоч на фільм схожий.
І, судячи з мого стану, мій БАР був місдіагностикою. Мої депресивні стани були просто вигорянням, а епізоди гіпоманії, схоже, були гіперфіксацію і просто черговим проявом розладу. З плюсів: я краще почуваюсь, менше випадаю з життя і більше можу займатися своїми справами або спілкуватися.
Я ніби складаю потроху пазл в своїй голові. Можливо, мати усвідомлювала хворобу бабці краще за інших, і коли у мене були прояви галюцинацій в дитинстві, це її насторожило. Вона ставилась до моїх слів агресивно, бо боялась? Можливо, через це мене водили до психіатра. Тільки можливо.
Зрозумів нещодавно концепцію більшості найпростіших монстрів чи страшних картинок. Це або очі, або зуби/широка паща. Це на рівні рефлексів, ти бачиш пащу/зуби чи як щось дивиться на тебе і перша реакція мозку: врубай адреналін, щось збирається нас зіжрати! Працює, звісно.
Мене жорстко тригерить через ситуацію, коли близька людина відмовляється від лікування. Я усвідомлюю розумом, що це не через мене і взагалі не про мене, це про особисті травми і причини, до яких я не дотичний. Але я вже стригерився і втратив сенс щось робити.
Намагаюсь замовити їжу. Глово каже, шо надбавка 40 гримнів за погані погодні умови. Дивлюсь за вікно: сонце, безвітряно. Ну, кур'єри просто не хочуть більше їхати за сороковку, треба вісімдесят, розумію, не засуджую.
Згідно степеневому розподілу, чим більше спроб, тим більше шанс. Це чисто я для себе зараз 👌
Не любив підводити підсумки, бо зазвичай за рік у мене не відбувалось нічого, про що хотілось би згадувати. Або якісь дрібнички, про які соромно було й говорити. Я хочу згадати минулий рік і подякувати собі, що був в ньому. Тому що: 1. Зробили першу редактуру книги 2. Виклали, її навіть читали
Думаю, що моя незацікавленість в подарунках це не тільки відлуння багаторічної депресії чи через купу переїздів і втрачені улюблені речі в процесі. Ще це через те, що я багато разів вже прощався з життям: перед кожною складною операцією. Перед польотами на літаках. Після інсультів.
Як сказати людини, що вам подобається її стиль, якщо ви в навушниках, вона в навушниках, і ми їдемо в маршрутці? Просто напишіть повідомлення і покажіть їй екран 😎 Людина дуже мило посміхнулась ☺️
Я злюсь, що мої почуття і потреби не в пріоритеті, і що обирають не мене. Це складно усвідомити, ще складніше зафіксувати. Бо людині, яка звикла бути зручною, яка виживала за рахунок цього, непросто усвідомити цінність власних почуттів і бажань.
Сиджу і згадую всі невдалі подарунки, які отримував. Якісь приблуди з доглядової косметики від сестри. Порцелянова фігурка котика від колишнього. Біжутерна каблучка з орлом. Я не люблю птахів. Я пам'ятаю, що не впорався з емоціями через брак досвіду, і мене присоромили, що я невдячний.