день другий 🦋 адаптація до антидепресантів іде м'якше. але думка про те, що без них нейропатію не побороти ніколи, влаштовує черговий сеанс якісного самонакручування.
мері бойкотує 🦋
@deusa90s.bsky.social
dark/light feminine 🌓 будь ліліт. ніколи – євою 🍂
тато назвав її котофюрер 😌 якщо вам зараз сумно, я підкинула привід для усмішки с:
пізно кинулася фотографувати, але мене зустріла стая ворон, яка кружляла над верхівками дерев. стараюся подеколи фотографувати, адже скоро знову покину свою домівку.
«краса в очах того, хто дивиться» 🌙 моє маленьке та основне хобі – погратися з налаштуванням камери телефона, подеколи додати персети (створені особисто/куплені за свої кошти) і клацнути. мене інколи гостро накриває настрій дивитися на світ так, наче мої очі – вже камера.
я змогла загребти два перших люксових місця в укрзалізниці. одні нецензурні слова та серце розболілося. навіщо робити один вагон, де тільки дванадцять місць? раніше було три вагони, на днях було два. ні, сука, сьогодні один!
🍂 стало – було “ глобальних змін нуль: нік старіший за цей світ, знову улюблена + затягана аватарка, а всередині – незмінне передчуття осені.
і додатково естетика карт таро, якщо вже розпочався естетичний вечір. окремо подяка моєму кріслу, який слугує подеколи фоном для фото 😅 спойлер, мені надіслали не зовсім те замовлення.
позавчора кинула знайомій довільну суму на лікування кошеняти, а вчора ледве не плакала від радості, що мої фінанси допомогли врятувати це маленьке чудо. зрештою, змогла побачити зелені очі цієї чорної красуні.
востаннє до сьогодні я плакала від радості у червні. коли італійські медики сказали, що в мене розсіяний склероз лише на початковій стадії, а не в безповоротному масштабі. дивний привід для щастя, але тепер є реальні шанси виграти цю боротьбу. і я не збираюся здаватися так просто.
панове, давайте разом подумаємо. моя посилка ушкоджена чи все не настільки погано? у бот НП написала.
коли перестала гладити на п'ять хвилин, адже захотілося випити чаю. тим часом кішка, яка сприйняла це за найбільшу зраду:
до допису нижче, щоб ви розуміли, я не вперше там випадково переплачую. на щастя, я адекватна людина, тому просто написала так:
цей четвер явно перевіряв мої нервові волокна на міцність: спочатку переплатила тисячу, потім заглючили навушники, матеріали до курсу добу не відкривалися, двічі вибивалося світло, шахед йобнувся близько, а на завершення – розетка не працює.
двоюрідна сестра написала, що книга з романтизацією теми зґвалтування не повинна існувати на екранах. а мені хотілося лише кинути: «ти навіть не усвідомлюєш, як добре я це розумію. на жаль, не через сторінки книги».
бабуся по-маминій лінії зателефонувала татові, бо не змогла додзвонитися до мами. тато: Степанівна, я зараз із донькою на кладовищі, тому телефон можу дати лише комусь із покійників, якщо бажаєте. я, яка стою на кладовищі:
підкину вам різнопланову фотосесію за сьогоднішній вечір, але головна квіточка – мадам 🐈⬛
добрий день, студія. я сьогодні ледве жива, але однаково трохи потринділа. фокусування у відео теж покидало чат 😅
називається пані зрештою втілила свою мрію у рік – купити відпарювач. з плюсів, упоралася з першим увімкненням та розгладженням тканини. з мінусів, я боялася спалити хату.
занурилася кінчиками пальців у роботу тестувальника, де витягла шістнадцять багів. шефиня задоволена моєю пильністю, а от у розробників з агенції сьогодні явно буде неспокійний день. відчуваю, буде мені гикатися)
як метеозалежній людині, мені хочеться подякувати природі за ці щоденні дощі. не знаю, з чим порівняти те відчуття полегшення, коли краплі дощу гарно огортають скло та видають звук дзеленчання 🖤
пошвидше б третє вересня. мені терміново потрібен інший соціум, бо цей я вже не вивожу.
одного разу випав на голову вільний час та випадково побачила засудження якогось популярного блогера за стосунки з дівчиною, що вдвічі молодша за нього. з того часу роблю все можливе, щоб не було часу та змоги попадати на подібну інтернетську деградацію.
бути колишнім працівником шарашкіної контори – як відчути подих настирливого екс-коханого, який постійно моніторить твоє життя. поглянула на своє перше місце роботи: вони все ще живі, але якість продукції досі повна херня. увіковічена стабільність. як не змінюй сайт, все одно золотом не стане.
соціальна батарейка просіла до нуля. завтра знову доведеться висунути ніс у соціум. до речі, чули про термін «омніверт»? тепер маю їжу для роздумів: чи я амбіверт, чи все ж омніверт.
