Христина
@strynadiuk.bsky.social
🎨Дружина Дрейкера❤️Мисткиня, засновниця майстерні «Коцюбинського,10». РАС/РДУГ, депресія — мої супутники життя, вчусь бути стабільною. instagram.com/strynadiuk
Сьогодні останній день, коли треба заплатити податки, а грошей на їх оплату не назбиралось. Це єдина соцмережа, в якій можу написати таку чесність. І от у мене ще кілька годин цього дня і ще 3 тисячі, які треба заробити якось. І я не знаю, що з цим робити.
З нового, про що можу писати — вирішила серйозно повчитися плиточно-облицювальній справі. Хочу мати ще якийсь фах/навичку, які мене прогодують в разі чого. Бачу зараз майбутнє за тим, щоб жінки опановували справи, які раніше вважалися «чоловічими». Маю ще в планах навчитися зварювати.
Так часто малюю руки (реально, на кожній картині), що тепер геть нема перед ними страху. Стопи вже також майже відточила (їх дещо менше малюю). Ще дивує, що метрове полотно для мене тепер мале. Сказав би мені хтось про подібне рік назад — дуже б здивувалась.
Послухала першу частину нового альбому Паліндрома і це поки що найкраща його робота. Тепер цікаво, якою буде друга частина. Правда, помітила, що на платформах і в оригіналі на гуглдиску дуже різна якість. Не думала, що спотіфай так сильно стискає файли (в налаштуваннях вибрана найвища якість).
3 тижні тут не писала, бо наче нема про що. Але ось сиджу на дивані, біля мене муркає Туся. Щойно випила ліки (забула випити раніше). Зараз заведу себе в душ і працюватиму над картинами. Чоловік мій кілька днів у Косові, готує матеріали для будови. Дуже незвично самій, але я це люблю час від часу.
Нарвала у бабусі щавель, буде перша квасова зелена зупа в цьому сезоні🥰
богиии як я не люблю знімати лінзи, коли ще й є якась туш на віях! Але і спати так не можу, дуже виснажує це терпіти.
Майже минув холодний період, а з ним і моя дуже мінімальна соціалізація, коли майже ні з ким не спілкуюсь і не їжджу в село. І от, я знову перебиваю співрозмовника і потім сварю себе за це.
В роботі над новим полотном неочікувано виникло бажання очолити свій страх. Буквально, з мого чола розповзаються в Едем мої приручені темні звивини. Потихеньку рухаюсь до завершення.
Дивний сон снився. Ми з чоловіком чомусь гостювали в Саші і Влада з Тембер Бланш, а потім обговорювали музику і всякі нюанси її написання/запису. Потім я запросила їх до нас в гори і ми співали разом з сусідами пісні Івасюка біля вогнища. Гарно:)
Рівень інтриг і срачиків, які я готова терпіти: - вимерзли чи не вимерзли; - кропити чи не кропити; - штамби, плетисті чи бордюрні; - обрізати чи зачекати; - живцями чи прищепою на шипшину. Все інше — повз:)
Писатиму тут нотатки про атомоксетин. Отже, почала з 18 мг (10 мг не було в наявності, а бажання почати нарешті цей шлях було сильніше). Нюанс у тому, що так як я вже приймаю бупропіон, то атомоксетин треба пити в значно меншому дозуванні, ніж зазвичай його призначають.
Коханий подарував букет тюльпанів і я щодня ним шалено тішуся. Хочеться носити його за собою всюди і роздивлятися той колір, контраст, форми, лінії і вигини. Яка ж природа геніальна!
Виглядає так, що мій твітер таки потихеньку вмирає. Майже нікому не цікаві звичайні нотатки з життя. Люди реагують здебільшого на сенсації, хайп і срачі. Ну і ок. Але з тим самим успіхом, ідея стати активнішою тут є хорошою. Відгук той самий, а аудиторія в рази менша.
Повернулась до з гітари. Шкода, що я лишила попереднього разу, але в мене загострилась депресія і було геть не до того (зараз нарешті на стабільних ліках) + та гітара, що в мене є, виявилась дуже тяжко придатною до навчання. Важко затискати акорди, бо струни надто високо через деформацію корпусу.
Втикаю в одну точку і не можу змусити себе підійти до картини (яка вже дуже втомила), щоб її закінчити. Чи винна русня у тому, що я майже наосліп обирала собі фарби в магазині, світячи під руки телефоном?! Зараз візьму себе в руки, зроблю щось повечеряти, випʼю свої таблетки і стане легше. Може)
Продовжую роботу над серією великих полотен і розумію, що в намаганні наповнити картини оберемком символів і при цьому створити власний міф, я втратила купу сил.
Дорогою з Франківська в Косів. Село Мишин, хвилин 20 до заходу сонця. Мене цікавить час, коли сонце малює особливе світло. Саме тіні дуже виразно його проявляють. Не розписую це явище філософськими роздумами, ви самі впораєтесь💛 Smiltainis 100% cotton 300г 27,5х40,5см
Люблю свій мозок і не люблю одночасно. Там постійно грає якась музика, одна змінює іншу. Воно настільки реалістично, що я іноді хитаюся їй в такт)
Продовження моїх експериментів🖤 Smiltainis 260г 25% cotton 18,5х39,5см
Зимовий схід сонця на озері Супій💛 Baohong, 100% cotton, 300 г 25,5 × 25,5 см Після вже традиційної в цей період паузи повертаюсь до роботи. Тестую новий технічний прийом. За спиною чекає великий мольберт з метровими полотнами і низка замовлень. Сьорбаю каву і планую подальшу роботу.
Дратуюсь, що всі мої спроби налагодити циркадні ритми і жити вдень, а спати вночі, поки що не дають стабільного результату. Рада, що грудень вийшов таким продуктивним, але тепер мені це дорого коштує. Але я справді роблю те, що від мене залежить. Мені дещо самотньо в цій пригоді, але я продовжую.
